Трио Маренич — Вже сонце низенько

Вже сонце низенько,
Вже вечiр близенько,
Спiшу я до тебе.
Ти ж мо[е] серденько,
Спiшу я до тебе.
Ти ж мо[е] серденько.

Спiшу я до тебе,
Ще й до тве§ хати,
Як ти мене впустиш.
Щоб не чула мати,
Як ти мене впустиш.
Щоб не чула мати.

Ой як упускала,
За ручку стискала,
Ой як випускала.
Плакала-ридала,
Ой як випускала.
Правдоньки питала.

Чи ти мене любиш?
Ой чи ти смi[е]шся,
До друго§ ходиш?
Та й не призна[е]шся,
До друго§ ходиш?
Ta й не призна[е]шся…

А я тебе `люблю,
Ще й любити буду,
Тiльки признаюся,
Що брати не буду,
Тiльки признаюся,
Що брати не буду.

А-а, а-а, а-а…

Ой, Боже ж мiй, Боже!
Що ж я наробила,
А вiн жiнку ма[е]!
А я полюбила,
А вiн жiнку ма[е].
А я полюбила.

А вiн жiнку ма[е],
Ще й дiточок дво[е],
Ще й дiточок дво[е].
Чорнявi обо[е],
Ще й дiточок дво[е],
Чорнявi обо[е],

А-а, а-а, а-а.