Дитинство — це зірка.
Я дарую дітям
Це ягідне поле,
Польові квіти.
Суворі догани,
Заборони літніх
В них є ми самі.
Питаю: » Де ти сину?
Де ти сину,
Зіронька моя? «
Коли зорі всплинуть,
Там вже нас не буде.
Та житимуть надії наші
На Землі.
Тоді, може, вчені
Та й дізнають у генах
Про те що ми мали зараз
У душі.
Питаю: » Де ти сину?
Де ти, сину,
Яідко моя? «
Так уночі коли не сплю,
Сиджу, курю, все думаю.
Питаю: » Де ти сину?
Зірочко моя? «