`Ля-ля-ля, `Ля-ля-ля
Ля, `ля-ля, `ля-ля, `ля-ля-ля
`Ля-ля-ля, `Ля-ля-ля
Ля, `ля-ля, `ля-ля, `ля
2 раза
Сиджу я край вiконечка,
На зорi споглядаю.
Сиджу я край вiконечка,
I так собi думаю:
Чи прийдеш, милий, ти, чи нi, |
Що часто так менi снишся. |
Пiдхожу ближче до вiкна, | 2 раза
А ти сто§ш — смi[е]шся. |
Ага, милий! Ага, милий!
Як тяжко забувати;
Личко тво[е] помарнiло,
Не си вже не впiзнати.
Так дай, милий, уста сво§, |
¶ на йще раз поцiлую; |
Серце мо[е] горить вогнем — | 2 раза
Любов до тебе я чую. |
Любов, кохання — як той цвiт,
Що зрання розцвiта[е].
Як той метелик навеснi,
Найвисоко лiта[е]
Так бережiть серця сво§, |
Щоб не кохалися зрання; |
Бо зацвiтуть сади навеснi — | 2 раза
Не вернеться кохання. |
Не вернеться кохання.
Не вернеться кохання.