Вітер старі імена розвиває,
Нема вже дороги в покинутий рай,
Якщо в юрбі ти мене не впізнаєш,
Не повернеш мене, любий прощай??¦
Я залишаю твій берег — це час розправляє вітрила, знай!
Сонце сідає і зорі вертаються,
Казка моя, прощай.
Знаю колись тебе знайде, неначе мелодія,
Нами давно забута,
З давніх давен ніжним вітром занесений
Подих із мого сна.
Ти віднайди, ти віднайди, ти віднайди
Мене в минулому, там, де панує весна.
Там, де у диханні ночі останнього слова
Тремтить луна.
Ти пригадай кожну мить, кожен крок
У безмежно далеких снах.
Була, а може здавалось, що справжня —
Кохання весна нескінченно рання,
Знов спалахне і розтане без відчаю,
Наче омана.
Знай, це — не сон. Знай, це — не сон.
Знай, це — єдина правда, вічності істина.
Смерть подолає єдиний закон — вічна любов моя??¦
