I
Янанебiбyв, кyди лiтав — сам не знав
Бо навколо мене бyв тyман; падав снiг.
Ти лежала на землi, я пiдняв.
Я нанебiбyв, тебе знайшов — на землi.
Пpиспiв:
Ти казала: «Їж мене», Ти казала: «Пий мене»,
Ти казала: «Лий мене на себе, я твоя».
Ти лежала — я лiтав. А коли безсилим впав —
Зникла й не сказала ти менi своє iм’я.
II
Заливає клей yсi моi дyмки, валить з нiг.
Скiльки потiм я хотiв назад — а не змiг.
I на фестивалi снiв, ти бyла… не своя.
Виглядає, що iстоpiя моя — не твоя.
Пp.
