Ледве йшов пильним шляхом,
Дивлюсь, сидить старий Махатма.
Пiдiйшов та кажу таке

Я йому

"Добрий день, старий Махатмо.
Хай твiй могутнiй дух живе спокiйно
Бiля заводiв всесвiту".

Вiн менi

Вiдповiв таке, що я мало що зрозумiв.
Чи, може, вiн спав, чи, може, вiн розмовляв iз зiрками,
Чи розмовляв зi мною мовою птахiв або трави?

Я йому

"Скажи ме-менi, Вчителю,
Двi краси Свiту: Мiсяць та Сонце
Мають iнколи зустрiчi? Чи?.. "

Вiн менi

Подарував таку усмiшку, такий струм добра,
Що навкруги заспiвали птахи,
А в душi моїй наче грянув казковий хор
Смарагдових цвiркунiв та польоту золотих бджiл.

Я йому

"Гура!
А скажи ме-менi, джерело добра,
Хто перший вийде до Захмареної Брами,
Славетний чиновник, чесний сiм'янин
Або щирий господар? "
Отаке спитав я його.

Вiн мене

Вiн мене, таки, вбив глибиною вiдповiдi,
Що я не мiг дихати, не мiг вiдчувати нiг,
Не мiг почути течiї Ганга, не мiг дивитись у вiчi Гурi
Та й не мiг бiльш стояти й розмовляти.
Обернувсь та й пiшов собi пильним шляхом.

Мудрий Махатмо!
Хай будуть вiчнi твої слова,
Що вiдновляють душу.




Ваше мнение



Капча