From: Денис [email protected]
Як тупо лежати вдома, дивитися у вікно
На дерева, що своїм гіллям шумлять.
Тебе охоплює втома, дивишся сон, як кіно.
Так і треба, коли почуття всі сплять.
Мені наснилася осінь, така сумнк і важка,
Жовте листя, червоне небо й дощ.
Але це все – сон, думок уявна ріка,
Так і хочу втопити у ній свій біль (ouch!)
Я повертаюся в той день, хто-зна куди,
Саме в той день, де хочу я зараз буть.
Бачив я все це хто-зна коли,
Саме в той день, що хочу я забуть…
R:
Слідкуй за ходом моєї думки.
C’mon! Бо бачиш ти те, що бачу я.
Застосуй мозок, застосуй руки.
Go! Цей сон – то мрія твого життя!
Як тупо лежати вдома, хворіти й бачити сон,
Так далеко тебе життя занесло.
Так ти вдома. Біль – нещадний полон.
Було свято, а там тебе не було.
Не знаю, що і сказати, я міг би жити, як жив,
Та не хочу сідати знову на міль.
Мені наснилася осінь, така сумна і важка,
Так і хочу втопити у ній свій біль…
R:
Слідкуй за ходом моєї думки.
C’mon! Бо бачиш ти те, що бачу я.
Застосуй мозок, застосуй руки.
Go! Цей сон – то мрія твого життя!
Ти відчуй тупість думок, ти відчуй осінь свою.
Ти зроби черговий крок, увійди в сон наяву.
Не чекай, швидше іди, не чекай, доки заснеш.
Встигнеш ти осінь знайти. Свою осінь ти віднайдеш. Знайдеш… Збагнеш…
R:
Слідкуй за ходом моєї думки. C’mon!
Бо бачиш ти те, що бачу я.
Застосуй мозок, застосуй руки.
Go! Цей сон – то мрія твого життя!